Проект Закону України про декриміналізацію корупції

Text

Народна законотворчість
ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЮ КОРУПЦІЇ
У телепрограмах цими днями тільки й чути: два роки боремося з корупцією, та нічогісінько не змінюється, скрізь ті самі схеми незаконних оборудок, що використовувалися й раніше; дедалі частіше лунають твердження, що стає ще гірше.
Та, може, й не треба боротися? А, навпаки, визнати багатовіковий досвід вітчизняної корупції цінним національним надбанням?
Корені цієї славної традиції сягають сивої давнини, що підтверджується ідіомою «залишитися з носом».
“За старих часів на Русі було досить поширене хабарництво. Ні в установах, ні в суді не можна було домогтися позитивного рішення без підношення, подарунка. Звичайно, словом «хабар» ці дари не називалися. Їх ввічливо іменували «принесенням» або «носом», від слова «носити». Якщо керуючий, суддя чи дяк брали «ніс», то можна було бути впевненим, що справа сприятливо вирішиться.
У разі відмови, а це могло статися, якщо дар здавався чиновнику маленьким або ж уже було прийнято підношення від протилежної сторони, прохач ішов зі своїм «носом» геть. У такому випадку, на успіх надії не було ніякої. Відтоді слова «залишитися з носом» стали означати зазнати поразки, невдачі, програти, оступитися, нічого не добившись”.
http://tut-cikavo.com/frazi/304-zalishitisya-z-nosom
Тож, правники, до роботи! Разом пишемо проект Закону України про декриміналізацію корупції. У преамбулі – посилання на перевірену століттями прекрасну народну традицію кумівства як основу екзистенціального буття; в основному тексті Закону – конкретні норми: від кого дозволяється брати й у яких випадках, кому передавати, максимальні дозволені на тій чи іншій посаді одноразові «носи» та суми щомісячних «підношень», визначені у кількості розмірів мінімальної заробітної плати, тощо. Перша пропозиція такого штибу вже озвучувалась – від Сатирично-демократичної партії України: хабарі в розмірі понад 150 тисяч – лише в безготівковій формі (http://rus.newsru.ua/ukraine/30aug2013/novaparta.html).
Передовики корупції, володарі «прибуткових місць» найрізноманітніших рівнів прибувають до нас не з космосу і зазвичай не з далекого зарубіжжя. Мало кого з них засилають до нас люті воріженьки, щоб підірвати економіку й загальний добробут. Переважна їх більшість – плоть від плоті простого народу. Окремі орли, що з земляної долівки злетіли до небесних висот, згадують, як у дитинстві не могли навіть локшину постолами сьорбати, бо й постолів не мали. Зате тепер – кожен з них не лише феєрично підвищив власний добробут, а й узяв під свою трепетну опіку суттєву частину народу в особі своїх дружин, тещ та тестів, дітей і онуків, коханок і коханців. Забезпечити кожного з нас таким відданим опікуном – ось він, наш унікальний шлях до загального процвітання!
З огляду на вищесказане, видається доцільним проводити конкурси на краще висвітлення в ЗМІ досягнень лідерів вітчизняної корупції, ініціювати премії імені видатних бійців корупційного фронту, що вже пішли від нас у некорумповані світи, за кращі твори літератури та мистецтва, що відображають переваги життя простих громадян в суцільно корумпованому середовищі, а також встановити почесні звання «Заслужений корупціонер України» та «Народний корупціонер України».
Надихаючись духом Закону, подати до ЮНЕСКО заявку на включення кумівства до списку нематеріальної спадщини людства, вказавши при цьому на найістотніші переваги цього самобутнього загальнонародного феномена над примітивним західним непотизмом. Запропонувати гасло «Корупція врятує світ!»; тим, хто сумнівається в корисності її легалізації, вказати на моральний аспект дилеми: «Чесніше відверто займатися корупцією, ніж удавати, що вона відсутня». Зрештою, заснувати Партію диванних корупціонерів. І, звичайно ж, неухильно підвищувати культуру корупції.
Якщо світ на захід від нашого кордону виявиться нездатним усвідомити осяйну велич корупції, покликану вести людство до нових висот чесності, відвертості, поступу й передбачуваності, є загальновигідний альтернативний варіант – оголосити країну «Заповідником Корупції №1 у світі» та почати активно запрошувати туристів подивитися на це чудо, запропонувати їм взяти участь у змаганні хабародавців, передбачивши кубки та медалі тим з іноземних гостей, хто дасть українським чиновникам, починаючи з митників на кордоні, максимальну суму хабарів за один візит до країни. Адже відвідувачі зазвичай радіють можливості покормити з рук мешканців заповідника чи зоопарку, чи не так?
То ж писатимемо законопроект, боротимемося за світове визнання безцінності нашого багатющого досвіду в цій сфері? Чи натомість реально почнемо нищити «багатовікове надбання», доки «самі себе не звоювали» остаточно?
Фролкін Андрій Миколайович
4-5.3.2015, 27.5.2016
afretro@yandex.ua

Andriy Frolkin

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

8 + 1 =