Спеціальна тема жінки рівність політика

Рівні права без рівних можливостей — в Полтаві відкрили виставку та провели публічну розмову про доступ жінок до політики

 

Публічна дискусія “Жінки. Як забезпечити рівний доступ до політики?” відбулася в Полтаві 21 вересня. Зустріч ініціювала громадська організація “Центр UA” в рамках 5-го Міжнародного конкурсу “Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни”. Під час обговорення також відбулось відкриття виставки кращих робіт цього ж конкурсу на спеціальну тему “Жінки. Рівність. Політика”.

Що зробити, аби норма закону про рівні права та можливості жінок і чоловіків працювала на практиці у політичних процесах говорили: Аксиня Куріна, координаторка 5-го Міжнародного конкурсу “Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни” (ГО Центр UA), Олександра Кузіва, координаторка кампаній, громадський рух ЧЕСНО (ГО Центр UA), Марина Бардіна, співзасновниця ГО “Час рівності”, помічниця народного депутата України, Світлана Нестуля, депутатка Полтавської міськради, Олена Стрельник, докторка соціологічних наук, авторка книги “Турбота як робота”, Олена Чикурова, директорка кризового центру БО “Світло надії”, В’ячеслав Кущинський, голова Полтавської обласної організації політичної партії “Об`єднання Самопоміч”, Оксана Черкас, заступниця керівника апарату-керуюча справами виконавчого апарату Полтавської обласної ради.

Наразі у Верховній Раді жінки становлять 12,3%. Порівняно з попередніми скликаннями, спостерігається позитивна динаміка до зростання кількості жінок-депутаток. У Полтавській міській та обласній радах — 18% та 11% жінок відповідно. Учасники дискусії говорять, що попри чинне законодавство, яке декларує рівний доступ до політики жінок і чоловіків і рекомендує партіям дотримуватися гендерного балансу, на практиці жінки мають менше можливостей потрапити до рад усіх рівнів.

“Хочу спростувати міф, що це підтримка людей вирішила, скільки людей буде представлено від партії. Наразі партійні списки є закритими. І партій вирішує, хто буде на якій позиції у списку”, — зазначає Олександра Кузіва.

На переконання Олександри, зміна виборчої системи сприятиме участі жінок у політиці:

“Тільки 3 жінки з 52 прийшли в Раду по мажоритарній системі. Перехід до пропорційної системи з відкритими регіональними списками може покращити ситуацію з презентацією жінок у нашому парламенті”.

Аксиня Куріна говорить, що для українського виборця стать кандидата є неважливою.  Він робить вибір за іншими критеріями. Олександра Кузіва також наголошує, що важливим показником є професійність та фаховість жінок у політиці:

“Якщо говорити про Верховну Раду, то перша функція народного депутата — розробляти закони. Кількість законопроектів, які ініціюють жінки, — 30% від загальної кількості. Більш того, вони це роблять більш ефективно. У жінок кожен четвертий законопроект перетворюється в закон, а у чоловіків – лише кожен шостий. Тобто можна зробити висновок, що жінкам вдається розробляти більш збалансовану політику і їх підтримує більша кількість колег, у тому числі і чоловіків”.

 

Подібна ситуація і з порушеннями, до яких вдаються депутати:

“За кількістю пропусків та неголосувань у Верховній Раді жінки на 5% краще виконують свої обов’язки. Статистично жінка відвідує на 8 засідань більше, ніж чоловік. Тобто середньостатистичний чоловік-депутат пропускає на 8 засідань більше без поважних причин. Щодо кнопкодавства, тобто неперсонального голосування, показники жінок удвічі кращі. Серед жінок 17% кнопкодавів, серед чоловіків — 37%. Таким чином жінки є більш відповідальними, дисциплінованими, і більш ефективно виконують свою законотворчу діяльність”, — додає Олександра.

Оксана Черкас зазначає, що питання не лише в нормативному регулюванні цього питання, а ще і в бажанні жінок потрапити до політики. Перепони на цьому шляху — стереотипи і стиль мислення.

“Кількість жінок треба змінювати, це змінить якість політики. Але при цьому необхідно напрацювати такі механізми, які будуть прийняті суспільством, для того, щоб ці результати відбулися”, — зазначає Оксана Черкас.

Олена Чикурова переконана, що жінкам потрібно більш соціалізуватися, а для мотивації потрібно показувати їм позитивні приклади успішних жінок.

Марина Бардіна також підтримує ідею позитивних прикладів:

“Жінка має бути вихована і мати такі приклади, щоб вона розуміла, що може бути успішною, не втрачаючи особистого життя. Якщо ти успішна в кар’єрі — не значить, що твоїй родині кінець. Ми маємо самостійно створювати ці приклади, наслідувати їх прагнути до збалансованого поєднання політики і сім’ї”.

Світлана Нестуля вважає, що потрібно виховувати культуру і бажання жінки брати на себе відповідальність за те, що відбувається в суспільстві. На думку Олени Стрельник, самого бажання недостатньо. Варто ще будувати більш справедливий суспільний устрій, який допомагатиме реалізувати це бажання:

“Гендерна політика — це неформальне вирівнювання всіх. Це підтримка тих, у кого менше ресурсів. Тому гендерне квотування є одним з тимчасових механізмів, який полегшить жінкам доступ до політики”.

Також вона переконана, що потрібно змінити систему. щоб ані жінкам, ані чоловікам не довелося йти на жертви заради участі в політичних процесах.

Учасниці дискусії погодилися з тим, що потрібно продовжувати займатися політичною просвітою, покращувати політичну культуру виборця та працювати над розвитком громадянського суспільства. Також варто долати гендерні стереотипи, аби жінкам не доводилося адаптуватися до маскулінного середовища. А тимчасові гендерні квоти, попри деякі суперечки навколо цього інструменту, таки потрібні для забезпечення рівних можливостей. Зокрема, вони можуть запрацювати вже з 2019 року, якщо депутати цієї осені підтримають проект Виборчого кодексу у другому читанні.